Я розумію це почуття, бо раніше я також дуже боялася показувати своє обличчя в камеру та розмовляти через мікрофон. На онлайн-заняттях, що я вчилася, я тишком сиділа з вимкненими камерою та мікрофоном. А як вчитель я ще більше боялася онлайн-занять, адже будь-які технічні перешкоди псують навіть ідеальні заняття. Тому те, що дитина не хоче вчитися онлайн, цілком зрозуміло.
Але я звикла до онлайну та усвідомила, що нічого страшного в ньому нема. І тепер я впевнено почуваюся як у ролі вчителя, так й у ролі учня. Адже онлайн-освіта має купу плюсів:
🔥 заняття проходять в комфортній домашній атмосфері;
🚀 не потрібно нікуди їздити, витрачати час та енергію;
🏖 на урок приходять учні з різних міст та країн.
Звичайно, є й мінуси. Для немотивованих учнів ефективність онлайн-занять знижується, адже можна вимкнути камеру та займатися своїми справами на занятті. А є люди, яким потрібна робоча атмосфера, адже діти, собаки та сусіди з ремонтом добряче відвертають увагу.
Як проходять мої заняття онлайн?
На моїх заняттях діти швиденько розв’язують задачі, можуть самі писати на онлайн-дошці, здають відповіді мені у приватні повідомлення у вигляді світлин, тексту або голосових повідомлень. Коли всі впоралися із задачею, ми разом обговорюємо її розв’язання. В мене є зручний планшет та хороший мікрофон, тому без проблем малюю від руки та мене всі чують. І ще я докладно ознайомилась з функціоналом Zoom, тому дитячі пустощі зведені до мінімуму. Якщо дитина не хоче вчитися онлайн, тому що боїться показувати своє обличчя, то я дозволяю їй сидіти з вимкненою камерою.
На жаль, в Грузії інтернет не дуже хороший. Я використовую кілька Wi-Fi-мереж, мобільний роутер та кілька пристроїв, щоб звести до мінімуму технічні перешкоди, але вони все одно іноді виникають.
І все це я говорю, щоб запевнити вас: навіть вчителі бояться онлайну. Але коли дитина відчує смак занять, зацікавиться предметом, тоді цей страх зійде нанівець. Треба лише зробити перший крок.
Залишити відповідь