Вічне питання про гуманітаріїв й математиків, фізиків та ліриків. Чи можуть математичні здібності бути вродженими? Впевнені, що ні. Хтось має талант до математики, хтось – цікавість до неї, хтось буде мати обидва пункти, а хтось жодного. І це непогано. Талант, цікавість та їх поєднання – це лише стартова точка, комусь на початку може бути легше, але далі нас чекає довгий шлях вивчення математики.
І тут важлива постійна праця і налаштування на зростання, адже будь-яку навичку можна розвинути. Якщо учневі легко дається алгебра, то тригонометрія може виявитися занадто складною для розуміння. Ми не ставимо на дитині клеймо алгебраїста, якому не під силу тригонометрія. Але чому ж так відбувається з математикою в цілому, коли батьки говорять про дитину, що вона гуманітарій?
Математичні здібності можна прокачати, як і будь-які інші навички. А взагалі математика – це не про рахунок, а про докази, міркування та алгоритми. А вони знадобляться будь-якій людині. Математичне мислення розвиває мислення критичне мислення, а це завжди на часі.
Якщо дитині цікаво – вона буде займатися з задоволенням, навіть без таланту. А якщо нецікаво, то й талант не допоможе. Тому цікавість – це база і ґрунт. І саме цікавість – це не вроджена річ та нею можна заразити.
Залишити відповідь